СветЛюдмила

Просто жіночі історії: Кохання: зустріч і розлука

Купальска феєрія

Вони зустрілися випадково у феєричну ніч. Ніч, коли реальне змішується з нереальним, коли оживають забуті легенди і для найсміливіших розквітає папороть...

Він помітив серед чужих примарних облич одне, рідне і далеке. Він знайшов її! Знайшов і втратив серед натовпу, байдужого до його переживань. Добре, що в нього зберігся її номер.  Він натиснув кнопку виклику, не знаючи, що скаже...

Її затягнуло у вир  шаленого хороводу.  Натовп шумів і очікував на диво. Вона ледве почула приглушений звук мобільного телефону... «Я слухаю...»

Слова з’явилися невідомо звідки. Вони лилися нестримним потоком. Він розповідав про те, як жив без неї  два таких довгих  роки...

Вони стояли на березі річки і дивилися на зорі. Він обіймав її за плечі, вдихаючи запах її волосся. Вона відчувала тепло його рук і биття його серця. Вони мовчали, насолоджуюсь неочікуваним щастям.

Вони зустрілися  у феєричну Купальську ніч... І ніхто не знав, чим закінчиться їхня зустріч...

Поцілунок за 48 копійок

Вони стояли в ореолі місячного сяйва. Він торкався її обличчя, шаленіючи від оксамитової шкіри. А вона тонула в його очах кольору неба. Він завжди вривався до її життя стрімко та бурхливо, залишаючи на серці подряпини. Вона покинула його, переїхала до іншого міста. Але сьогодні він її покликав…

«Поцілуй мене», – попрохала вона.

Він губами доторкнувся до її губ. Вона поринула у поцілунок, немов у безодню. «Поклич мене за собою», – подумки благала вона, розуміючи, що скоро їхнє почуття залишиться безпритульним серед нічного міста.

Серця стукали все гучніше і гучніше, доки не злилися в одне велике серце…

Він бажав її – тут і зараз. Руки, відчуваючи волю, вже плуталися в її сукні, шукаючи тепла…

Раптом, хтось легенько штовхнув його у плече:

– У вас сорак восем капеек не найдется, пжалуста…

Їм забракло повітря. Серце боляче розірвалося навпіл, його уламки розсипалися бруківкою…

Перед ними стояла невідомо на кого схожа істота і канючила:

– Ну дайте сорак восем капеек.

Він, приховуючи тремтіння голосу, грубо відповів:

 – А не пішов би ти звідси!

Істота повільно розтанула у темряві…

Вона задумалася. Можливо, це знак: їм варто було зупинитися. Потім розсміялася:

– Давай його наздоженемо. Це ж така дрібниця, сорак восем капеек!..

Вони побігли. За їхніми спинами тріпотіли невидимі крила.



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных


 



Пожелания автору блога:)))

 


Метки

Мои фотоальбомы

Календарь
Ноябрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

ОБОЗ.ua