Просто женские истории: Я


Я - это восторженный ребенок, который может визжать от удовольствия, радоваться обыденному, капризничать и обиженно топать ножкой. Я - это мудрая, опытная женщина, которая знает, чего хочет от жизни.  Нам хорошо вдвоем. Но иногда мудрая и опытная женщина начинает сомневаться, а ребенку становится страшно и неуютно.  Он забивается в угол, рыдая от одиночества. Без него жизнь теряет все краски. Тогда мудрая женщина утешает ребенка, повторяя, что все хорошо, и он в безопасности. И снова вырастают крылья…

Так и живу, с ощущением полета. И расширяю пространство, чтобы не сломать вновь обретенные крылья.


Открыть

Просто жіночі історії: Подаруйте жінці...


Зачаруйте жінку безмежними поцілунками... Намалюйте для неї зорі на  небесному полотні... Подаруйте їй сяйво місячної ночі…

Подаруйте жінці можливість бути жінкою…

На її плечах тримається Всесвіт. 


Открыть

Просто жіночі історії: Пори року


Осінь…

Осінь... Вона прийшла без запрошення. Їй байдуже, чекають на неї чи ні. Модна, безсоромно-яскрава, мінлива: то егоїстично-холодна, то сонячно-лагідна, то ображено дощова. Справжня жінка. Осінь вибаглива: однаманітне зелене вбрання не в її стилі. Вона обожнює мереживо із жовто-зелено-червоного листя. Такий собі осінній світлофор...

...Я простягаю до сонця долоні і вбираю залишки тепла...

Зима…

Зима елегантно-сувора. Саме для неї класичний стиль: поєднання чорного та білого. Зима – дбайлива матір. Вона турботливо вкриває  сплячу землю пухкою  ковдрою-снігом. Зима – вірна дружина. Тому вона завжди приходить з Морозом. Вони закохані в мистецтво. Зима плете сріблясте мереживо із невагомих сніжинок, а Мороз чарівним пензликом розмальовує вікна. Потім, задоволені роботою, вони, обійнявшись, йдуть на ковзанку…

Я теж хочу закохатися!.. 


Открыть

Просто жіночі історії: Кохання: зустріч і розлука


Купальска феєрія

Вони зустрілися випадково у феєричну ніч. Ніч, коли реальне змішується з нереальним, коли оживають забуті легенди і для найсміливіших розквітає папороть...

Він помітив серед чужих примарних облич одне, рідне і далеке. Він знайшов її! Знайшов і втратив серед натовпу, байдужого до його переживань. Добре, що в нього зберігся її номер.  Він натиснув кнопку виклику, не знаючи, що скаже...

Її затягнуло у вир  шаленого хороводу.  Натовп шумів і очікував на диво. Вона ледве почула приглушений звук мобільного телефону... «Я слухаю...»

Слова з’явилися невідомо звідки. Вони лилися нестримним потоком. Він розповідав про те, як жив без неї  два таких довгих  роки...

Вони стояли на березі річки і дивилися на зорі. Він обіймав її за плечі, вдихаючи запах її волосся. Вона відчувала тепло його рук і биття його серця. Вони мовчали, насолоджуюсь неочікуваним щастям.

Вони зустрілися  у феєричну Купальську ніч... І ніхто не знав, чим закінчиться їхня зустріч...

Поцілунок за 48 копійок

Вони стояли в ореолі місячного сяйва. Він торкався її обличчя, шаленіючи від оксамитової шкіри. А вона тонула в його очах кольору неба. Він завжди вривався до її життя стрімко та бурхливо, залишаючи на серці подряпини. Вона покинула його, переїхала до іншого міста. Але сьогодні він її покликав…

«Поцілуй мене», – попрохала вона.

Він губами доторкнувся до її губ. Вона поринула у поцілунок, немов у безодню. «Поклич мене за собою», – подумки благала вона, розуміючи, що скоро їхнє почуття залишиться безпритульним серед нічного міста.

Серця стукали все гучніше і гучніше, доки не злилися в одне велике серце…

Він бажав її – тут і зараз. Руки, відчуваючи волю, вже плуталися в її сукні, шукаючи тепла…

Раптом, хтось легенько штовхнув його у плече:

– У вас сорак восем капеек не найдется, пжалуста…

Їм забракло повітря. Серце боляче розірвалося навпіл, його уламки розсипалися бруківкою…

Перед ними стояла невідомо на кого схожа істота і канючила:

– Ну дайте сорак восем капеек.

Він, приховуючи тремтіння голосу, грубо відповів:

 – А не пішов би ти звідси!

Істота повільно розтанула у темряві…

Вона задумалася. Можливо, це знак: їм варто було зупинитися. Потім розсміялася:

– Давай його наздоженемо. Це ж така дрібниця, сорак восем капеек!..

Вони побігли. За їхніми спинами тріпотіли невидимі крила.


Открыть



Пожелания автору блога:)))

 


Содержание страницы

Метки

Мои фотоальбомы


ОБОЗ.ua